Конспект уроку на тему:
«Берестейська унія 1596 p. Церковне життя в другій половині XVI ст.»
Мета: дати уявлення про становище Української православної
церкви наприкінці XVI ст., розглянути причини міжцерковної боротьби,
передумови, сутність та наслідки Берестейської церковної унії для України,
формувати в учнів навички релігійної терпимості.
Тип уроку: комбінований, з фрагментом «письмові дебати».
Обладнання: Струкевич О. К., Романюк І. М., Пірус Т. П. Історія
України. Підручник для 8 класу. — Київ : Грамота, 2008.
ХІД УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ
МОМЕНТ УРОКУ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ
ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Фронтальна
бесіда
1.
Що таке Реформація?
2.
Хто такі протестанти?
3.
Що таке кальвінізм?
4.
Що таке Контрреформація?
5.
Коли був створений Орден єзуїтів?
6.
Чому діяльність церковних братств мала таку прихильність серед народу?
(Учитель
підбиває підсумки повторення, виставляє оцінки.)
III. ВИВЧЕННЯ
НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Становище
церкви в другій половині XVI ст..
Використання
опорних тез
Учитель
записує на мультимедійній дошці опорні тези «Київська православна митрополія».
•
Церковна адміністративно-територіальна структура на чолі з митрополитом.
•
Підпорядкована Констянтинопольському патріарху, який був главою церкви у
Візантійській імперії.
•
1458 року єдина православна митрополія розділилася на Московську і Київську
(українсько-білоруську) митрополії.
•
Православне духовенство, на відміну від католицького, було обкладено податками;
православне населення зазнавало релігійних утисків.
•
Після Люблінської унії польський уряд і верхівка католицького духовенства
прагнули поширити католицизм на Схід.
Учитель
робить висновки, що у другій половині XVI ст. православна церква переживала
кризу.
2. Розвиток
полемічної літератури
Складання
текстової схеми
Під
час розгляду другого питання теми вчитель супроводжує свою розповідь складанням
на мультимедійній дошці схеми.
Петро
Скарга — єзуїт, 1577 р. «Про єдність церкви божої».
•
Православ'я в безнадійному стані;
•
вихід — унія з Римом;
•
нерівноправне існування;
•
навернення до католицизму.
Мелетій
Смотрицький — православний єпископ, 1587 р. «Ключ царства небесного»
•
Експлуатація одного народу іншим;
•
нерівноправність людей;
•
критикував Папу Римського та єзуїтів;
•
збереження національної сутності українсько-білоруської церкви.
Учитель
робить висновки, що у другій половині XVI ст. виникає новий літературний жанр —
церковна полемічна література. Православні церковні діячі, згуртовані навколо
Острозької академії, вступили з єзуїтами в богословську полеміку, тобто в
наукову інтелектуальну суперечку. Кожна сторона обґрунтувала справедливість
своїх поглядів.
3. Передумови
Берестейської церковної унії
Причини
укладання унії
1.
Верхівка православної церкви хотіла зрівнятися в правах з католиками.
2.
Православна верхівка наполягала на праві засідати в сеймі Речі Посполитої.
3.
Православні єпископи прагнули вивести церкву з кризи.
Висновок
вчителя: Контрреформація почала боротьбу з реформаційним рухом. Головною силою
у боротьбі проти Реформації в Польщі став Орден єзуїтів. Папа Римський бажав
унії, щоб розширити сферу впливу католицизму, збільшити володіння і доходи.
Історична
довідка
1595
року Володимирський єпископ Іпатій Потій та луцький єпископ Кирило Терлецький
привезли артикули до Рима. Після ознайомлення з артикулами Папа Римський
Климент VIII відхилив найголовніші, виробивши свої умови унії. Єпископи
прийняли католицьке віросповідання й погодилися на умови Климента VIII.
Єпископи лише домоглися збереження за українською церквою права на традиційну
обрядовість.
4. Церковний
собор у Бересті 1596 р.
Робота
з підручником
Учні
складають хронологію подій підписання унії.
Орієнтовний
зразок Собори в Бересті
1.
Відмовились від унії єпископи львівський Гедеон Балабан, луцький Михайло Копистенський.
2.
Антиукраїнська боротьба, яку очолив князь В.-К. Острозький.
3.
Католицькі ієрархи намагались будь-що зберігати зверхність над православними.
4.
Польський король проводить собор 18 жовтня 1596 року, дотримуючи обіцянки, яку
він дав папі.
5.16
жовтня 1596 року православні патріархи збираються на свій собор у палаці князя
Острозького.
6.
Навколо Берестя гармати й обози.
7.
Обидві сторони навзаєм відлучили одна одну від церкви і прокляли.
Учитель
вибірково перевіряє зошити й виставляє оцінки.
5. Утворення
греко-католицької церкви
Розповідь
вчителя
Умови
Берестейської унії:
•
Злиття православної та католицької церков й утворення греко-католицької
(уніатської) церкви (ГКЦ);
•
ГКЦ зберігала православні обряди, традиції, церковно-слов'янську мову;
• православне
духовенство, яке визнало унію, зрівнювалося у правах і звільнялося від плати
податків;
•
ГКЦ безпосередньо підпорядковувалась Папі Римському;
•
уніатська церква набула статусу офіційної в Речі Посполитій.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ
НОВИХ ЗНАНЬ
Письмові
дебати
Письмові
дебати — це діалог з приводу конфлікту між церквами, у якому беруть участь усі
учні класу.
Спосіб
ведення письмових дебатів
1.
Тема «Вплив Берестейської Унії на розвиток церковного життя в Україні».
2.
Учитель ділить учнів на дві групи, можна на І і II варіанти. 1-й варіант —
«прихильники православної віри», ІІ-й варіант — «греко-католики».
3.
Схема: аргумент — православ'я має більш давні історичні корені, ніж уніатство.
Отже, Берестейська унія завдала шкоди вірянам, - розколовши їх.
4.
Потім аркуш переходить до партнера — «греко-католика», який спочатку надає
відповідь на аргумент «православного», а далі наводить свій аргумент,
наприклад: уніатська церква більш прогресивна, Берестейська унія — історична
виправдана подія.
5.
Процедура обміну аргументами відбувається 2—3 рази. Учитель збирає аркуші після
роботи.
6.
Підсумки дебатів можна підбити, обговоривши в усній формі найбільш переконливі
аргументи.
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Висновок.
Берестейська церковна унія не призвела до релігійного примирення в Україні,
навпаки, боротьба за відновлення православної церкви зумовила розкол
українського суспільства. Проте завдяки унії українська культура зазнала
позитивних впливів європейської культури.
VI. ДОМАШНЄ
ЗАВДАННЯ
Опрацювати текст
підручника, параграф 4.
Урок з використанням
дискусійно-проблемного підходу в роботі з історичними текстовими джерелами на
тему: «Устим Кармелюк — народний герой чи злочинець?»
Передмова. Ще в 1863 р. відомий методист професор М. Стасюлевич
висловив думку, що для історичної освіти учнів набагато більше значення має
безпосереднє знайомство учнів із джерелами історичного знання (документами),
ніж робота з підручником [1]. Він запропонував вести заняття із застосуванням
реального методу, заснованого на роботі з першоджерелами. Останнім часом
проблема організації роботи учнів з історичними джерелами неодноразово
порушувалася й у вітчизняній педагогічній літературі. Вчителі мали змогу
оцінити й застосувати у своїй практичній роботі серію
лабораторно-практичних робіт, розроблену К. О. Бахановим для учнів 7-х і 8-х
класів [2]. В основу його системи організації лабораторно-практичних робіт
учнів з історичними текстовими джерелами покладено дослідницький метод. Відомий
педагог пропонує також поєднати самостійну пошукову діяльність з
театралізованими виставами, рольовими іграми тощо, коли лабораторно-практична
робота виступає як підготовчий етап до тематичного оцінювання [3].
Нам
здається, що не менший ефект ми матимемо, коли в основу роботи з історичними
текстовими джерелами буде покладено проблемний підхід, що завершуватиметься
виходом учнів на певний вид навчальної дискусії. Дискусія при такому підході
виконуватиме роль засобу підбиття підсумку діяльності учнів над опрацьованими
історичними джерелами. У цій статті не обговорюється методичний зміст дискусії
як методу чи форми навчання, оскільки цей аспект досить грунтовно вивчений у
вітчизняній методиці. Йтиметься про застосування дискусії у ролі об'єднуючої
ланки таких структурних компонентів уроку, як осмислення та систематизація
нових знань на перетворюючому і творчому рівнях.
Організацію
ж роботи учнів над історичними джерелами слід розпочинати з постановки
проблемного питання, оскільки саме при використанні принципів проблемного
навчання ми здатні не лише підвищити інтелектуальну активність учнів,
збільшуючи частку самостійної діяльності учнів, але й розширити саме поле
творчої діяльності учнів, забезпечуючи перенесення процесу засвоєння знань у
нову ситуацію. Проблемний підхід при організації роботи учнів з текстовими
історичними джерелами сприятиме вирішенню проблеми мотивації навчальної
діяльності учнів, оскільки буде дана цілком зрозуміла й однозначна відповідь на
питання «Для чого учневі аналізувати історичне джерело?», чого не завжди можна
досягти при застосуванні дослідницького методу. Наприклад, досить важко
мотивувати діяльність учнів, метою якої повинно стати порівняння програмних
положень Північного і Південного декабристських товариств, якщо при цьому не
вирішується певна навчальна і значуща для самих учнів проблема [4].
Дискусія
як завершальний етап процесу організації роботи учнів з текстовими історичними
джерелами забезпечить певний емоційний тонус, оскільки, на відміну від
візуальних історичних джерел, для учнів текстові джерела мають менш привабливу
форму. До того ж, відкривається простір для розвитку критичного мислення,
оскільки учні не відтворюють чи передають готові інтерпретації фактів, а самі
можуть «створювати історію». Під час дискусії вчителю потрібно бути готовим до
того, що, можливо, йому доведеться погодитися з інтерпретаціями історичних
фактів, які запропонують учні, адже саме під час дискусії стає зрозумілим, що
вирішення історичної проблеми відбувається в площині ціннісних орієнтирів
особистості й інколи вчителю слід дослухатися до учнів, чиє мислення не
обтяжене історичними штампами й стереотипами. Вчитель повинен бути готовим до
того, щоб зламати історіографічну конструкцію, в яку не «вписується» історичне
джерело, що аналізується на уроці. До того ж, під час дискусії учні
привчатимуться використовувати аргументації своїх суджень, конкретні історичні
факти, отримані шляхом самостійного аналізу та інтерпретації історичних джерел.
Основними
вміннями, які вироблятимуть учні під час дискусії, заснованої на аналізі
історичних джерел, повинні стати:
1
) уміння відрізняти істотне від неістотного.
2)
сприймати, події та проблеми минулого очима сучасника;
3)
розуміти, як співвідносилися людські наміри та наслідки їхньої реалізації;
4)
бути готовим до сумнівів, до нерозуміння іншими й усвідомлення того факту, що
не всі проблеми можуть бути розв'язані;
5)
приділяти увагу специфічному й уникати занадто абстрактних міркувань;
6)
брати до уваги впливи ірраціонального й випадкового в історії.
Історичні
джерела і питання, до них мають сприяти тому, щоб учень міг реально відтворити
історичні реалії. Структура інформаційно-документального пакету матеріалів
(ІДПМ), послідовність його складових, їх взаємовідповідність повинна сприяти як
виникненню проблемної ситуації, так і можливому варіанту її вирішення. ІДПМ
повинен підкреслити протиріччя, які стають вихідними моментами пізнання:
1)
протиріччя самого змісту матеріалів;
2)
протиріччя розуміння та інтерпретації матеріалу;
3)
протиріччя, що виникають через різнотипність джерел, що надаються для
опрацювання учням.
Нижче
широкому загалу читачів пропонується методична розробка уроку, побудованого на
принципах дискусійно-проблемного підходу організації роботи учнів з історичними
текстовими джерелами. Історичні джерела учням надаються в дидактично
адаптованому варіанті. Видозміни документів не стосувалися їх сутності, а деякі
вилучення не мали на меті тенденційно висвітлити певні історичні факти. Частина
документів подається мовою оригіналу (російською), що аж ніяк не вплинуло на
результат роботи учнів під час проведення уроку в конкретному навчальному
просторі й часі. Більша частина документів була взята зі збірки «Устим
Кармалюк. Збірник документів». (К., 1948)
УСТИМ КАРМЕЛЮК – НАРОДНИЙ ГЕРОЙ ЧИ КРИМІНАЛЬНИЙ ЗЛОЧИНЕЦЬ?
УСТИМ КАРМЕЛЮК – НАРОДНИЙ ГЕРОЙ ЧИ КРИМІНАЛЬНИЙ ЗЛОЧИНЕЦЬ?
Очікувані результати: учні розвиватимуть вміння здобувати інформацію з
історичного джерела та інтерпретувати отримані результати, підтверджуючи ними
власні судження та узагальнення; визначатимуть відмінності документальних
історичних джерел від літературних та художніх творів; встановлюватимуть мотиви
діяльності та вчинків історичної особи; оцінюватимуть наміри та наслідки її
діяльності; виховуватимуть у собі толерантність та повагу до чужої думки.
Тип уроку: урок закріплення та застосування знань, умінь та навичок.
Форма навчального
заняття: практична робота.
Методи
навчання: метод проблемного викладу
матеріалу, частково-пошуковий, метод дискусії.
Обладнання: витяги з історичних джерел, портрет У. Кармелюка.
ХІД УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ
МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ
ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА УЯВЛЕНЬ
На
цьому етапі учні пригадують, яких форм набула реакція українського населення на
посилення соціального гніту, називають найбільші заворушення козаків, селян та
військових поселенців І пол. XIX ст.
III. МОТИВАЦІЯ
НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Вислухавши
відповіді учнів, учитель звертає їхню увагу на те, що проблема оцінювання
діяльності історичної особи належить до найбільш складних в історичній науці.
Мабуть, важко знайти історичну особу в історії, чия діяльність і мотиви вчинків
піддавалися б однозначному оцінюванню, якщо така людина не належить до рангу
святих чи «слуг і диявола». Устим Кармелюк належить до числа тих історичних
постатей, чия діяльність і в наш час викликає бурю оціночних суджень.
І,
щоб підсилити проблемну ситуацію на уроці, вчитель може познайомити учнів з
думкою педагога О. Федоніна, який у газеті «2000» від 13.01.2006 р. пропонує
прирівняти Кармелюка до відомого серійного убивці Чикатило. Учитель пропонує
учням на основі аналізу історичних джерел самим відповісти на головне питання
уроку: так ким же був насправді Устим Кармелюк — народним героєм чи
кримінальним злочинцем?
IV. ПРЕДСТАВЛЕННЯ
ПЛАНУ РОБОТИ НА УРОЦІ, УСВІДОМЛЕННЯ ЗМІСТУ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Для
більш ефективної роботи вчитель пропонує учням створити декілька
експертно-дослідницьких груп, кожна з яких повинна опрацювати історичні джерела
і представити результат цього опрацювання у вигляді висновку для подальшого
публічного обговорення в класі. Інформаційно-документальний пакет матеріалів,
що надається учням для опрацювання, містить коротку історичну довідку про
життєвий шлях У. Кармелюка, витяги з історичних джерел, що створюють негативний
образ У. Кармелюка, витяги з історичних джерел, що дають позитивну оцінку
діяльності історичної особи, пам'ятки усної народної творчості як відображення
певних історичних фактів у суспільній свідомості, історіографічні інтерпретації
фактів сучасними істориками.
V. САМОСТІЙНЕ
ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Лабораторно-практична
частина уроку
У
цій частині уроку навчальна діяльність учнів може бути організована за
декількома варіантами. Перший передбачає, що кожна з груп учнів буде
аналізувати лише одну частину загального пакету матеріалів. Наприклад, одна
група буде опрацьовувати витяги із історичних джерел, автори яких оперують
негативними оціночними судженнями щодо особи У. Кармелюка, інша — ту частину
пакету матеріалів, що містять позитивну оцінку його діяльності. Другий варіант
передбачає, що кожна група матиме доступ до різних історичних джерел. Але в
цьому випадку загальна кількість історичних джерел, наданих учням для
опрацювання, має бути меншою за обсягом, який учні здатні опрацювати за час,
встановлений вчителем. Будь-який варіант передбач ознайомлення учнів з
короткою історичною довідкою про життя і діяльність У. Кармелюка. Нижче
подається загальний пакет інформаційно-документальних матеріалів
Інформаційно-документальний
пакет матеріалів
Історична
довідка
«Кармелюк
(Кармалюк, в докуменітах Карманюк) Устим Якович народився в селі
Головчинцях Подільської губернії Жмеринського району у селянській сім'ї. 1812
р. за свої дії був відданий поміщиком Пигловським у солдати. 1813 р. разом із
Д. Хроном утік з уланського полку, який розміщався в Кам'янці - Подільському, і
повернувся в рідні місця. 1814 р. очолив селянським рух. 1830—1835 рр.
селянський рух під проводом Кармелюка охопив усе Поділля, суміжні з ним райони
Бессарабії та Київщини. У повстанському русі брало участь близько 20 тис.
чоловік. За 23 роки боротьби загони на чолі з Кармелюком здійснили понад, 1
тис. нападів на поміщицькі маєтки. Захоплені у поміщиків гроші і майно
роздавали селянській бідноті. Для боротьби з повстанцям російський уряд у
листопаді 1833 р. створив Галузинецьку комісію. Кармелюка чотири рази
Заарештовували, засуджували до каторжних робіт і засилали до Сибіру. Але щоразу
він тікав, повертався на Поділля й знову очолював повстанський рух. 10(22).
10.1835 р. Карме люк був убитий із засідки шляхтичем Рутковським.
Погляд очевидців
№ 1
1.
1822 р. березня 27.— Свідчення в комісії Летичівського нижнього земського суду
дружини Кармалюка Марії Антонівни Щерби. «...Уверял ее и детей своих, что
принесенные вышепоясненные веши заработал своим ремеслом сапожническим. Не
открывался пред ней никогда, где он проживал, а говорил только, что проживает
между людьми и пропитание сыскивает себе сапожничеством».
2.
1822 р. березня 28. — Очна ставка Устима Кармалюка з синами.
«...Последние
(сыны), целуя отца в руки и лицо, утверждали, что он есть в действительности их
отец родной и называется Устин Карманюк, противу чего сей последний, хотя с
изменением себя в лице вздрожавшим голосом, чинил запирательство, говоря одно и
то же, что он не их отец, холост и не Устин Карманюк, а Василий Гавриленко».
3.
1822 р. березня 29. — Зі свідчень сіл Головчинців та Овсяників.
«...
ночью Устин Карманюк с другим каким-то неизвестным человеком приходил в панскую
пасеку, при коей показатель и Лукашенко для досмотра находились, ...намеревал
спалить, но по просьбе его, показателя, и Лукашенка намерение свое оставил без
действия, объявляя, «что де дабы не сделать вас несчастными». Однако требовал о
сем помещику объявить и о том, что будут еще спалены винокурня и ток за то, что
его отдал в рекруты, о чем сем тогда же донесено помещице».
4.
1826 р. грудня 4. — Наказ подільського губернатора графа Грохольського.
«Означенные
(Кармалюк та його товариші) грабители ограбили и прибили посессора селения
Комаровец, который, хотя требовал от тамошних крестьян для поимки их помощи, но
ему в том отказали, ибо участвуя, по-видимому, с злодеями, дают им у себя
пристанище...»
5.
1827 р. червня 17.— Зі свідчень в Летичівському нижньому земському суді
співучасника Кармалюка — Ілька Сотничка.
«...он
целым домом почти завсегда находился на работе помещичьей, чего не могши
снести, проходит две недели из току господского бежал прямо в лес. Чрез все
время таскался возле своего селения скрытным образом, ночевал большей частью в
льоху, состоящем в лесу, где стояла пасека господская, сам один, и питался
выпрошенным хлебом у пастухов и ягодами...»
6.
1827 р. червня 22. — 3 указу Летичівського нижнього земського суду.
«...помещик
Янчевский явствует, яко при поимке преступников приказал крестьянам обступить
избу, в которой они ночевали, чтобы первым знаком, им данным, тотчас выскочили
ему на помощь. Однако они сие очень лениво делали, не знать, по боязни или по
каким другим каковым причинам».
7.
1827 р. червня 23.— 3 журналу Летичівського нижнього земського суду.
«Карманюк
при бытности многих людей говорил ему, Янчевскому, что он еще и за сим выйдет
на волю и помстится на нем, Янчевском, а крестьянам, около него бывшим,
говорил, чтобы не повиновались своим помещикам.
8.
1827 р. червня 25. — Зі свідчень селян села Кальної— Деражні в Летичівському
нижньому земському суді.
«После
того расспрашивал г. Янковский, где же вещи, что они награбили, и деньги, и на
сие Карманюк отвечал, что вещей никаких нет, а имел семь рублей серебром, то и
те отдал какому-то повстреченному им бедному человеку...»
9.
1827 р. червня 25. — Зі свідчень селян села Нового Майдана в Летичівському
нижньому земському суді.
«...и
за то, что они упустили Илька (член загону Кармалюка, дивись документ вище),
помещик их г. Гдовский наказал их за то по 10 ударов розг...»
10.
1827 р. грудня 14.— З рапорта Летичівської міської поліції подільському
цивільному губернатору.
«А
дабы он, Карманюк, от похвалок удержался и не возмущал прочих арестантов, а
равно не мог учинить побега, подобно как сделал с каменецкого замка, полиция
решилась до разрешения начальства содержать его на цепи, хотя таковые
воспрещены, по уважению, что другого средства не предвидит».
11.
1829 р. листопада 27.— Рапорт подільського губернатора графа Грохольського
цесаревичеві Костянтину Павловичу.
«Литинский
нижний суд продал с публичного торгу все найденное у жены Карманюка имущество,
за которое, выручив 11 р. 90 к., отправил летичевскому почт-экспедитору
Андреевскому...»
12.
1831 р. грудня 3. — 3 вироку Летичівського повітового суду.
«...Преступника
Устима Карманюка за побег его в третий раз из каторжной работы ... наказать 101
ударами кнутом и, поновя указанные знаки, сослать по прежнему в каторжную
работу под строгим караулом».
13.
1834 р. серпня 17.— З повідомлення Летичівської міської поліції.
«...Содержавшийся
под стражею по делу ограбления подполковника Дембицкого и корчем Иван Карманюк
(старший син У. Кармалюка), о коем дело состоит в решении оного суда, сего
месяца 17 августа волею божею умре ...»
14.
1835 р. жовтня 10. — Реестр речей, винайдених у вбитого Устима Кармалюка.
«Карабинок
короткий, заряженный картечью— 1, пистоль французский— 1, пика— 1, тулуп нагольный
приношенный — 1, чемерка старая — 1, шаровары синие прино-шенные — 1, пара
сапог простых — 1, девять рублей серебром».
15.
1839 р. серпня 31. — 3 указу Сената про відшкодування єврейською общиною
містечка Деражні збитків поміщиці Поплінській, спричинених нападом Кармалюка.
«Произведенным
следствием о грабеже открыто, что шайка Карманюка состояла из самого его,
военного дезертира Копчука, одного неизвестного и четырех человек евреев м.
Кальной — Деражни. Число евреев м. Деражни, участвовавших в злодеянии делом,
простирается вообще до 30 человек...».
16.
3 церковного літопису села Каричінців — Шляхових.
«Рудковский
за убивство Кармелюка был лично вызван ко двору государя императора Николая
Павловича, где имел личное свидание с императором и всемилостивейше награжден
золотым перстнем с императорской короной».
Орієнтовні
запитання до цієї частини документів
1.
Яким було ставлення до У. Кармалюка з боку селян? Хто, крім українців, ставав
членом загонів У. Кармалюка? Чому селяни вступали до загонів У. Кармелюка? Яким
було життя У. Кармалюка і тих, хто приєднувався до нього?
2.
Якими мотивами керувався У. Кармалюк та члени його загонів, здійснюючи свої
напади?
3.
Спробуйте відтворити психологічний портрет У. Кармалюка на основі документів.
4.
Зробіть висновки та узагальнення, підготуйтеся представити їх у класі (якщо цю
частину документів аналізуватиме окрема група учнів).
Погляд очевидців
№ 2
1.
1818 р. вересня 20. — 3 сентенції справи Кармалюка в комісії військового суду.
«...Владелец
селения Пигловский свидетельствовал, что 1813-го года июня 30 спаленная в
селении его Головчинцах винокурня беглыми рекрутами Устином Карманюком и
Даниилом Хроном на последний конец стоила ему, Пигловскому, тысячу польских
злотых ...»
2.
1822 р. березня 6.— Рапорт Головчинецької економії Латинському нижньому
земському суду.
«
...они (Кармалюк та його товариші) повыбивали окна и двери, а войдя в горницу,
начали бить домашних и велели дать себе денег и ключи от приборов, то хозяин
принужден был дать им все, лишь бы даровали ему жизнь».
3.
1822 р. березня 12. — Свідчення Леська Базилицького.
«...злодеи
(Кармалюк та його товариші), засветив светло и перевязав его сына, невестку,
производили всем им до угодности тиранства и побои и, ограбив, ушли».
4.
1833 р. листопада 18.— Заява підполковника Дембіцького.
«после
десяти часов напали на меня и мою семью разбойники (Кармалюк та ін.), от
которых после долгого сопротивления, видя неравные силы, я с женою и грудным
ребенком через окошко бокового чулана бежали, а малолетних два сына вынуждены
были оставить».
5.
1835 р. серпня 14. -— Наказ засідателя Летичівського земського суду Мегердича.
«...напав
на дом г-жи Поплинской, ограбили оную из имущества и денег на немалую суму...»
6.
1835 р. жовтня 10.— Повідомлення дворянина Федора Рудковського.
«По
случаю темной ночи он, Карманюк, не мог видеть меня и людей в сенях ... вдруг
смерился выстрелить, что я, предупреждая для спасения столь очевидной опасности
собственной жизни, принужден был сделать по нем выстрел, и после такового oн,
Карманюк, повалившись, вскоре жизнь кончил свою».
7.
1835 р. жовтня 16.— 3 журналу Летичівського земського суду.
«Сим
образом кончил жизнь свою славный злодеяниями Карманюк ... соделавшийся,
сказать можно, водрузителем всего зла и сим ввергнувший многих простолюдинов в
пагубу и в самое даже суееверное всеобщее о его силах и могуществе мнение».
Орієнтовні
питання до цієї частини документів
1.
На кого нападав У. Кармалюк? Як оцінюються дії Кармалюка та він особисто в
офіційних документах того часу? Чи можна, на вашу думку, трактувати діяльність
Кармалюка як кримінальну?
2.
Які емоції й почуття викликав У. Кармалюк у жертв своїх нападів?
3.
Чи завжди можна виправдати дії У. Кармалюка?
4.
Зробіть висновки та узагальнення, підготуйтеся представити їх у класі (якщо цю
частину документів аналізуватиме окрема група учнів).
Перекази, легенди
та пісні про У. Кармалюка
1.
Т. Г. Шевченко:
Повернувся
я з Сибіру,
Та
не маю долі,
Хоть,
здасться, не в кайданах,
Та
не маю волі.
Слідять
мене злії люди.
День,
час і годину, —
Прийде
туга до серденька.
То
ледве не згину.
Комісари,
ісправники
За
мною ганяють;
Більше
вони людей били,
Чим
я грошей маю.
Зовуть
мене розбійником
Кажуть,
що вбиваю;
Я
нікого не вбив ше,
Бо
сам душу маю.
Візьму
гроші в багатого,
Убогому
даю,
І,
так людей поділивши,
Сам
гріха не маю.
Маю
жінку, маю діток,
Однак
їх не бачу,
Як
згадаю про їх долю,
То
гірко заплачу.
Треба
мені в лісі жити,
Треба
стерегтися,
Хоч,
здається, світ широкий,
Та
ніде подіться.
2.
Селянин Марко Галушка так розказував (1894): «Багатих тільки та панів Кармалюк
дуже не любив, обдирав їх і все те роздавав бідним, бо і сам колись був
бідняком і перетерпів на своєму віку чимало горя та неправди».
3.
М. Джуринський (1922): «Кармалюк, переказував мій дід, був не дуже високий, але
плечистий і незвичайно сильний, дуже розумний, лицар. Не любив розбійників,
сильно карав даремних злодіїв. У нього було після другої втечі з каторги біля
100 чоловік компанії. Як пани збиткувались над людьми, то люди звертались до
діда, щоб переказав Кармалюку. А той завжди захистить, бувало, покривджених. По
нім і чужі плакали,» коли його було вбито одним панком».
4.
Записано зі слів 95-літнього Мисліцького (1936).
Не
захотів Кармалюк
Цареві
служити,
Та
й пішов у темні ліси
Хлопцями
рядити. І
Як
над'їде який купець
Чи
то пан багатий.
Візьміть,
хлопці, оберіть,
Тільки
й вашої плати.
Ви
багатих обдирайте
Та
бідним давайте,
І
на мене, Кармалюка,
Всю
надію майте.
Хоч
я багатих обдираю.
Та
бідним роздаю,
Розсудіть,
добрі люди:
Я
гріха не маю.
Орієнтовні
питання до цієї частини документів
1.
У якому середовищі побутували наведені легенди, перекази та пісні про У.
Кармалюка?
2. Чи можна
віднести наведені вище пам'ятки усної народної творчості до історичних джерел?
Чому? Наскільки об'єктивно у зміст легенд та переказів
про У. Кармалюка відображає історичні факти? Що насправді відображає усна
народна творчість?
3.
Якому із наведених джерел ви найбільше довіряєте? Чому?
4.
Зробіть висновки та узагальнення, підготуйтеся представити їх у класі (якщо цю
частину документів аналізуватиме окрема група учнів).
Думки експертів
1.
Гуржій І. О.
Устим Кармалюк, ім'я
якого великий пролетарський письменник О. М. Горький назвав навіки овіяним
славою, народився на Поділлі. Організувавши повстанський загін, він почав
боротьбу проти експлуататорів, що тривала майже чверть століття. Очолені ним
загони вчинили понад 1000 нападів на поміщиків, купців, шинкарів, царських
урядовців і сільських глитаїв. Його люто катували, та завдяки міцному здоров'ю,
залізній волі й непохитній вірі в справедливість своєї справи він витримав до
1000 ударів шпіцрутенами і канчуками, триразове заслання до Сибіру. Мужній
народний месник, один з найпопулярніших селянських ватажків Устим Кармалюк
загинув у ніч з 9 на 10 жовтня 1835 р. Його підло вбив із засідки
шляхтич. (Історія У PCP. Т. 2-К., 1978. - С. 67.)
2.
Сарбей В. Г.
Незламним борцем
проти визискувачів трудящих мас виявив себе легендарний народний герой Устим
Кармалюк. Пан, побачивши в Устимі небезпечного бунтаря, поспішив відправити
його в солдати. Але він не захотів миритися з солдатською муштрою. Незабаром
утік і повернувся в рідні місця, де з таких же втікачів-селян і солдат
організував повстанський загін. Повстанці нападали на поміщицькі маєтки, шинки,
двори селян-багатіїв, карали експлуататорів і роздавали їхнє майно і гроші
бідним селянам. Любов народних мас до свого ватажка, постійна готовність
простих людей допомогти герою сховатись від переслідувачів робили Кармалюка
невловимим. На Кармалюка організували справжнє полювання, вистежували його
наодинці. І, нарешті, в ніч з 9 на 10 жовтня 1835 p., дізнавшись куди мав
прийти Кармалюк, вороги влаштували засідку і підступно вбили нескореного
повстанця. (Сарбей В. Г. Історія України. Пробний підручник для 9 класу
середньої школи. — К., 1994.— С 46.)
3. Турченко Ф. Г.,
Мороко В. М. Устим Кармелюк — героїчна і водночас трагічна особистість. Його
жертвами, траплялося, були й ні в чому не винні люди. Такі особистості
найчастіше з'являються в умовах загострення соціальних суперечностей, коли
суспільство ще не встигло виробити цивілізованих форм розв'язання
конфліктів. (Історія України. Підручник для 9 кл. серед,
загальноосв. навч. закл. — К.: Ґенеза, 2001. ~ С 47.)
4.
Реєнт О.
Справжнім народним
ватажком став уродженець Подільської губернії Устим Кармалюк, який впродовж 25
років керував повстаннями на Поділлі, Волині, Київщині. Повстанські загони
налічували до 20 тис.чоловік. В народній пам'яті і донині ім'я У. Кармалюка
оповите славою народного месника, борця за права знедолених і соціальну
справедливість. (ППЗ «Історія України» 9
клас. Тов. «Дієз-продукт»)
Орієнтовні
питання до цієї частини матеріалів
1.
Яку із наведених інтерпретацій історичних фактів ви вважаєте більш об'єктивною?
Чому?
2.
Що об'єднує всіх істориків в оцінці діяльності У. Кармалюка? З якими
твердженнями ви можете погодитися, а з якими — ні?
3.
Оцінюючи діяльність У. Кармалюка, який би ви запропонували текст до підручника
для учнів 9-го класу?
4.
Зробіть висновки та узагальнення і підготуйтеся представити їх у класі (якщо цю
частину документів аналізуватиме окрема група учнів).
VII. ОСМИСЛЕННЯ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОВИХ ЗНАНЬ НА ПЕРЕТВОРЮЮЧОМУ
І ТВОРЧОМУ РІВНЯХ
Метод «Коло ідей»
Після
того, як малі групи завершують аналіз історичних джерел, кожна із них по черзі
озвучує лише один аспект проблеми (варіант, коли група аналізувала окремий блок
історичних джерел), що обговорюється. За другим варіантом проведення уроку
група представляє свій варіант вирішення проблеми. У будь-якому разі дискусію
треба перевести на теоретичний рівень осмислення історичного матеріалу, коли
від учнів вимагається сформулювати свій варіант вирішення проблеми, навести на
підтвердження своїх міркувань конкретні історичні факти, отримані в результаті
роботи з історичними джерелами, та сформулювати висновки, пов'язані з
висловленими міркуваннями.
VIII. ПІДБИТТЯ
ПІДСУМКІВ УРОКУ
На
цьому етапі уроку обговорюються такі питання: Які відкриття були зроблені
учнями на уроці? Які побутові і сюжетні подробиці запам'яталися після
опрацювання історичних джерел? Чи змінилися уявлення учнів про цей період
історії? Що саме? Який історичний факт найбільше вразив уяву?
IX. ОЦІНЮВАННЯ
НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
Виконується
на внутрішньому рівні, коли учні заповнюють листи «Самооцінки роботи малої
групи», та зовнішньому, коли вчитель може визначити внесок учня в загальний хід
вирішення проблеми згідно з обраною ним шкалою оцінювання.
Література
1.
Пометун О. І., Фреймам Г. О. Методика навчання історії в школі. — К., 2005. - С
145.
2.
Баханов К. О. Дослідницька робота учнів на уроках історії. — X., Вид. гр. «Основа»,
2004.
3.
Там же. — С 37.
4.
Там же. — С 32.
5. Устим Кармалюк:
Збірник документів. — К., 1948.
Немає коментарів:
Дописати коментар